A dream is a goal without a deadline
Вах, любит ли хто-нить мову так, как люблю её я?
Назва: Гаррі Поттер і невідомий.
Автор: Germi_
Рейтинг: PG-13 (не більший).
Chapter 01
День народження
Надворі темна ніч. Світло горіло тільки у одній кімнаті великого 2-поверхового особняка. По кімнаті ходив високий чоловік, одягнений у чорну мантію. Вздовж однієї із стін стояла книжкова шафа. Обкладинки книг були переважно темних кольорів. Чоловік саме підійшов, щоб взяти якусь книгу, як у двері хтось постукав.
-Це я... Северус... – пролунав голос з-за дверей.
Високий чоловік обернувся до дверей і щось сказав на невідомій мові. Двері відчинились і Северус зайшов. Виглядав він трохи знервовано.
-Усе іде за планом, професоре, - сказав Снейп.
-Знаю. Що ж тоді тебе так хвилює?
-Поттер... Він усе бачив... Він бачив, як я вас убив! Як я тепер його навчатиму?
-Ти не зможеш допомагати йому відкрито, не зможеш прийти до Гаррі зі словами “Привіт, я маю тебе дечому навчити”, оскільки тепер він вважає тебе своїм ворогом, але...
-Він завжди вважав мене своїм ворогом, ніколи не умів контролювати своїх емоцій. І узагалі уся ця ідея підвищення рівня знань Поттера мені не подобається.
-У нас немає вибору. На цьому грунтуються усі наші подальші плани. Крім того, Гаррі не обов’язково знати, хто його навчає. Я упевнений, що ти щось придумаєш, Северусе.
Снейп трохи подумав, потім кивнув у знак згоди і різко пішов у напрямку дверей.
-Гаррі, а Дурслі не такі уже й погані, просто трохи нервові, - тихо сказала Герміона, - а ще вони мені з Джинні виділили окрему кімнату.
-А хіба у них був вибір?, - саркастично усміхнувся Гаррі, а “не такі уже й погані” вони через те, що ти уже можеш легально використовувати магію.
Після цих слів усі засміялися. Гаррі, Рон, Герміона та Джинні сиділи на ліжку у маленькій кімнаті.
-Уже давно настала ніч, - знову сказала Герміона, - нам краще поспати.
Оскільки усі уже хотіли спати, ніхто так і не заперечив. Герміона і Джинні поспішили у свою кімнату. Гаррі вимкнув світло, упав на своє ліжко і прямо в одязі заснув міцним сном. Завтра йому мало виповнитись 17 років...
-Гаррі, вставай!, - голосно кричав Рон, - дивись, скільки тобі подарунків прилетіло.
Гаррі нехотячи відкрив очі і побачив прямо перед собою усміхнених друзів. Вони привітали його із Днем народження і показали на декілька пакунків, що лежали коло ліжка. Гаррі подякував за привітання і почав розглядати пакунки, до кожного із яких була прикріплена записка.
Першим подарунком виявилась книга “Теорія та практика древньої магії”, підписана “Від найближчих друзів”. Гаррі усміхнувся, і Джинні, ніби тільки й чекаючи цього, попробувала сісти йому на коліна... Але він одразу відсунувся.
-Джинні, я дозволив тобі піти із нами, але тільки при умові, що ніхто не повинен дізнатись, що ми..., - не встиг договорити Гаррі.
-Я пам’ятаю, - різко сказала Джинні і відійшла на крок назад, - але ж хто нас зараз бачить?
-Краще не ризикувати, від цього може залежати твоє життя, - тихо відповів Гаррі і відвів від дівчини свій погляд.
Наступним подарунком був корм для сови від Хагріда. Потім декілька книжок від Ордену.
Гаррі дивився на останній подарунок. Уже привичним рухом він взяв його у руки. Пакунок був дуже малих розмірів, а записка неакуратно причеплена до нього.
-Це від Дурслів?, - запитав Рон.
Гаррі відірвав записку, а потім довгий час дивився на неї. Рон не чекав, поки Гаррі щось скаже, а просто забрав у нього маленький прямокутний пергамент.
-“Залишається три”. І що це означає?, - знову запитав Рон.
-Незнаю, - чесно відповів йому Гаррі, і посміхнувшись, добавив, - можливо Дурслі збожеволіли.
-Це не смішно. Не можна про них так говорити тільки через те, що вони магли, - швидко втрутилась Герміона, але на її слова ніхто не звернув уваги.
Гаррі розірвав пакунок і на ліжко випав медальйон.
-Хто мені прислав цей подарунок?, - сам себе запитав Гаррі, беручи медальйон у руки, - а він непогано вигля..., - не договорив Гаррі, а тільки, відкривши здивовано рота, наблизив подарунок до своїх очей.
-Гаррі, щось не так?, - схвильовано запитала Герміона.
-Медальйон Слізерена... Хоркрукс Волдеморта..., - нерозбірливо прошептав Гаррі і показав усім велику завивисту літеру “S” посередині медальйону.
Протягом наступної години усі черверо висловлювали свої ідеї на рахунок того, хто прислав цей пакунок (хоча перших 10 хвилин Гаррі пояснював Джинні, що таке Хоркрукс).
Той, хто прислав медальйон, знав про їх плани. А ще записка “Залишається три”. Щоденник Волдеморта, кільце Марволо, медальйон Слізерена... Залишається ще три Хоркрукси.
-Слухайте, - тут втрутилась Джинні, яка після Гарріної розповіді про розривання душі ще нічого не сказала, - а що, як цей медальйон до сих пір містить у собі частку душі Волдеморта?
-Це легко перевірити... Точніше легко зробити так, щоб її там точно не було, - повільно і чітко сказала Герміона, - Avada Kedavra, і ми будемо уже впевними, що...
-І хто це зробить?, - перебив Гаррі, - ніхто із нас не володіє цим заклинанням.
-А... Дійсно...
Гаррі почав розглядати медальйон із ще більшою цікавістю. А що, як припущення Джинні справедливе?
-Avada Kedavra, - із посмішкою сказав Гаррі і наставив чарівну паличку на медальйон.
Він надіявся, що таким способом хоч трохи зменшить напруженість ситуації. На Рона це подіяло, бо він теж одразу усміхнувся. Але уже через секунду усіх засліпило яскраво-зеленим світлом, а тонкий, ще більш яскравий промінь, із шипінням вилетів із палички і попав у медальйон.
Близько хвилини Рон, Герміона та Джинні здивовано дивились на Гаррі. Вони розуміли, що для нього це теж сталось неочікувано.
-Як ти це зробив?, - тихо прошептав Рон.
Відповіді не було. Гаррі тільки дивився на свою чарівну паличку, ніби чекаючи відповіді від неї.
Назва: Гаррі Поттер і невідомий.
Автор: Germi_
Рейтинг: PG-13 (не більший).
Chapter 01
День народження
Надворі темна ніч. Світло горіло тільки у одній кімнаті великого 2-поверхового особняка. По кімнаті ходив високий чоловік, одягнений у чорну мантію. Вздовж однієї із стін стояла книжкова шафа. Обкладинки книг були переважно темних кольорів. Чоловік саме підійшов, щоб взяти якусь книгу, як у двері хтось постукав.
-Це я... Северус... – пролунав голос з-за дверей.
Високий чоловік обернувся до дверей і щось сказав на невідомій мові. Двері відчинились і Северус зайшов. Виглядав він трохи знервовано.
-Усе іде за планом, професоре, - сказав Снейп.
-Знаю. Що ж тоді тебе так хвилює?
-Поттер... Він усе бачив... Він бачив, як я вас убив! Як я тепер його навчатиму?
-Ти не зможеш допомагати йому відкрито, не зможеш прийти до Гаррі зі словами “Привіт, я маю тебе дечому навчити”, оскільки тепер він вважає тебе своїм ворогом, але...
-Він завжди вважав мене своїм ворогом, ніколи не умів контролювати своїх емоцій. І узагалі уся ця ідея підвищення рівня знань Поттера мені не подобається.
-У нас немає вибору. На цьому грунтуються усі наші подальші плани. Крім того, Гаррі не обов’язково знати, хто його навчає. Я упевнений, що ти щось придумаєш, Северусе.
Снейп трохи подумав, потім кивнув у знак згоди і різко пішов у напрямку дверей.
-Гаррі, а Дурслі не такі уже й погані, просто трохи нервові, - тихо сказала Герміона, - а ще вони мені з Джинні виділили окрему кімнату.
-А хіба у них був вибір?, - саркастично усміхнувся Гаррі, а “не такі уже й погані” вони через те, що ти уже можеш легально використовувати магію.
Після цих слів усі засміялися. Гаррі, Рон, Герміона та Джинні сиділи на ліжку у маленькій кімнаті.
-Уже давно настала ніч, - знову сказала Герміона, - нам краще поспати.
Оскільки усі уже хотіли спати, ніхто так і не заперечив. Герміона і Джинні поспішили у свою кімнату. Гаррі вимкнув світло, упав на своє ліжко і прямо в одязі заснув міцним сном. Завтра йому мало виповнитись 17 років...
-Гаррі, вставай!, - голосно кричав Рон, - дивись, скільки тобі подарунків прилетіло.
Гаррі нехотячи відкрив очі і побачив прямо перед собою усміхнених друзів. Вони привітали його із Днем народження і показали на декілька пакунків, що лежали коло ліжка. Гаррі подякував за привітання і почав розглядати пакунки, до кожного із яких була прикріплена записка.
Першим подарунком виявилась книга “Теорія та практика древньої магії”, підписана “Від найближчих друзів”. Гаррі усміхнувся, і Джинні, ніби тільки й чекаючи цього, попробувала сісти йому на коліна... Але він одразу відсунувся.
-Джинні, я дозволив тобі піти із нами, але тільки при умові, що ніхто не повинен дізнатись, що ми..., - не встиг договорити Гаррі.
-Я пам’ятаю, - різко сказала Джинні і відійшла на крок назад, - але ж хто нас зараз бачить?
-Краще не ризикувати, від цього може залежати твоє життя, - тихо відповів Гаррі і відвів від дівчини свій погляд.
Наступним подарунком був корм для сови від Хагріда. Потім декілька книжок від Ордену.
Гаррі дивився на останній подарунок. Уже привичним рухом він взяв його у руки. Пакунок був дуже малих розмірів, а записка неакуратно причеплена до нього.
-Це від Дурслів?, - запитав Рон.
Гаррі відірвав записку, а потім довгий час дивився на неї. Рон не чекав, поки Гаррі щось скаже, а просто забрав у нього маленький прямокутний пергамент.
-“Залишається три”. І що це означає?, - знову запитав Рон.
-Незнаю, - чесно відповів йому Гаррі, і посміхнувшись, добавив, - можливо Дурслі збожеволіли.
-Це не смішно. Не можна про них так говорити тільки через те, що вони магли, - швидко втрутилась Герміона, але на її слова ніхто не звернув уваги.
Гаррі розірвав пакунок і на ліжко випав медальйон.
-Хто мені прислав цей подарунок?, - сам себе запитав Гаррі, беручи медальйон у руки, - а він непогано вигля..., - не договорив Гаррі, а тільки, відкривши здивовано рота, наблизив подарунок до своїх очей.
-Гаррі, щось не так?, - схвильовано запитала Герміона.
-Медальйон Слізерена... Хоркрукс Волдеморта..., - нерозбірливо прошептав Гаррі і показав усім велику завивисту літеру “S” посередині медальйону.
Протягом наступної години усі черверо висловлювали свої ідеї на рахунок того, хто прислав цей пакунок (хоча перших 10 хвилин Гаррі пояснював Джинні, що таке Хоркрукс).
Той, хто прислав медальйон, знав про їх плани. А ще записка “Залишається три”. Щоденник Волдеморта, кільце Марволо, медальйон Слізерена... Залишається ще три Хоркрукси.
-Слухайте, - тут втрутилась Джинні, яка після Гарріної розповіді про розривання душі ще нічого не сказала, - а що, як цей медальйон до сих пір містить у собі частку душі Волдеморта?
-Це легко перевірити... Точніше легко зробити так, щоб її там точно не було, - повільно і чітко сказала Герміона, - Avada Kedavra, і ми будемо уже впевними, що...
-І хто це зробить?, - перебив Гаррі, - ніхто із нас не володіє цим заклинанням.
-А... Дійсно...
Гаррі почав розглядати медальйон із ще більшою цікавістю. А що, як припущення Джинні справедливе?
-Avada Kedavra, - із посмішкою сказав Гаррі і наставив чарівну паличку на медальйон.
Він надіявся, що таким способом хоч трохи зменшить напруженість ситуації. На Рона це подіяло, бо він теж одразу усміхнувся. Але уже через секунду усіх засліпило яскраво-зеленим світлом, а тонкий, ще більш яскравий промінь, із шипінням вилетів із палички і попав у медальйон.
Близько хвилини Рон, Герміона та Джинні здивовано дивились на Гаррі. Вони розуміли, що для нього це теж сталось неочікувано.
-Як ти це зробив?, - тихо прошептав Рон.
Відповіді не було. Гаррі тільки дивився на свою чарівну паличку, ніби чекаючи відповіді від неї.
-
-
27.10.2005 в 17:19А ты Габи Делакур читала? Её фики на украинском? =)
-
-
27.10.2005 в 17:38А ты Габи Делакур читала?
Ишшо нетъ, только еённую сестричку, да и то на русском. Ну, я знаю, что Габи на мове тоже пишет, но как-то не приходилось ещщё читать. Да и не всё я пойму там.
-
-
28.10.2005 в 21:39-
-
29.10.2005 в 01:01-
-
31.10.2005 в 11:57Укрмова рулить
Да-да-да!!! Это вечный rulёzzz!!! Я, правда, где-то 2/3 только понимаю, но это не суть важно, всё равно здорово!